Методичні рекомендації

щодо поведінкової безпеки при додержанні правил пожежної безпеки

під час навчальних занять та у побуті.

Перед початком проведення бесід з учнями за тематикою пожежної безпеки класний керівник, відповідальна особа формулює мету і завдання навчань.

Мета і завдання занять: надати учням необхідні теоретичні знання з питань пожежної безпеки та практично сформувати навички дій під час виникнення пожежі в навчальному закладі та у побуті, навчити учнів адекватно діяти під час надзвичайної ситуації..

Запропонована тематика навчань наступна:

1. Теоретичні відомості про горіння речовин.
2. Стадії горіння та причини виникнення пожеж.
3. Характеристика небезпечних факторів пожежі
4. Вимоги пожежної безпеки у побуті та правила поведінки під час пожежі у будинку
5. Протипожежний захист шкільних приміщень та правила поведінки у навчальних кабінетах. .
6. Гасіння пожежі підручними засобами на початковій стадії загоряння.
7. Перша допомога постраждалим від пожеж

1. Теоретичні відомості про горіння речовин.

Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі, просторі і коли вогонь виходе із під контролю. Під час горіння протікає процес з’єднання речовин з киснем і це супроводжується виділенням диму та полум’ям.

Небезпечними факторами, які створюють загрозу життю і здоров’ю людини, є токсичні продукти горіння, підвищена температура середовища, дим, вибухи та руйнування, ураження електричним струмом, паніка.

Щоб почалося горіння, потрібна горюча речовина, кисень та джерело запалювання. За відсутності будь-якого чинника горіння не відбудеться.

Горюча речовина. Майже всі речовини можуть горіти: тверді тіла, рідини, гази і метали. Всі вони горять по-різному. Деякі тверді тіла горять із тлінням: деревина, папір, солома, тканина тощо. Інші горять без тління, наприклад, пластмаса. Особливо потрібно звернути увагу на горіння рідких речовин, які о не розчиняються у воді: — бензин, нафта, які згорають на її поверхні та на таки рідини як спирт, гліцерин що розчиняються у воді та ін.

Усі речовини поділяються на горючі, важкогорючі та негорючі.

Горючі матеріали загоряються від джерела вогню та продовжують горіти після зникнення джерела запалювання.

Важкогорючі (важкоспалимі) під впливом вогню чи високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються, а після зникнення джерела запалювання горіння чи тління припиняється.

Негорючі — під дією вогню або високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються. Ціла низка матеріалів мають здатність самозайматися. З такими речовинами потрібно поводитися дуже обережно. Наприклад, самозаймання може визвати кислота, яку пролили на деревину або тирсу.

Самозаймаються речовини такі, як:: сіно, торф, зерно, буре вугілля, вугільний пил та інші органічні матеріали.

До джерел запалювання відноситься відкритий вогонь: тліюча цигарка, сірник тощо. При їх горінні виділяється багато тепла за короткий час. Температура полум’я тліючої цигарки може триматися на рівні 320 — 420 градусів протягом 2 — 2,5 хв., сірника на рівні — 620 — 640 градусів протягом 0.5 — 1 хвилин.

Вплив кисню на хід горіння. Пожежа розвивається, коли у повітрі є 14-16% кисню.

За недостатньою кількістю кисню горюча речовина згоряє неповністю. При цьому виникає дим – вуглекислий та угарний газ. Надлишок повітря може в одних випадках припинити пожежу, наприклад, коли ви задмухуєте свічку (багато повітря, замало горючої речовини). В інших, навпаки, може роздути полум’я. Так буває під час пожежі в лісі (багато і горючої речовини і кисню). Деякі речовини можуть горіти і без наявності окисника. Під час горіння цих речовин виділяється кисень, який і підтримує горіння «без кисню». Без окисника горять бікфордів шнур, бенгальські вогні.

2.Стадії горіння та причини виникнення пожеж.

Горіння зазвичай проходить декілька стадій. Можна виділити три основні, а саме: запалювання (виникнення), поширення полум’я (горіння) і згасання полум’я.

У звичайному будинку перетворення загоряння у пожежу триває приблизно 1-3 хвилини — це І стадія. II стадія — зростання зони горіння — 5-6 хвилин. А далі йде нарощування потужності пожежі. Температура підвищується в осередку загоряння до 250-300 градусів.

У будинках розрізняють три стадії пожежі:

• початкова — невелике полум’я, яке можна легко потушити підручними засобами — ковдрою, водою (якщо це не загорання електроприладів, чи мережі), вогнегасниками;
• середня — коли полум’я охоплює всю кімнату;
• основна стадія характеризується високою температурою. За цей період згорає 80-90 % усіх горючих матеріалів.

Для попередження можливої пожежі у вашому будинку чи квартирі треба вміти правильно оцінювати небезпеку: потрібно завжди пам’ятати, що паперове сміття, шари пилу, жиру та інші горючі речовини — це найкращі умови для виникнення пожежі.

З цією метою потрібно:

• переконуватись у справності опалювальних систем, електропроводки і приладів для обігрівання, бо вони є першопричиною пожежі;
• знати, де можна взяти підручні засоби тушіння: грубу тканину, вогнегасник, — де знаходяться джерела води;
• якщо в домі пічне опалення, потрібно не рідше одного разу на три місяці прочищати димоходи та їх білити.

3.Характеристика небезпечних факторів пожежі

У кожному випадку появи диму, а також при виявленні осередків горіння негайно викликайте пожежну охорону. Під час виклику пожежної охорони необхідно коротко повідомити, що горить, точну адресу, після чого в першу чергу, прийміть заходи щодо врятування матеріальних цінностей.

Пожежа, як правило, починається з невеликого середовища горіння і ліквідувати її в цей період не виникає великих труднощів.

Необхідно використовувати всі засоби пожежегасіння, які є під руками: воду, пісок, вогнегасники, зволожену тканину тощо.

Вода є основним засобом боротьби з вогнем. Однак при гасінні, наприклад, рідкого масла, гасу, бензину слід урахувати, що ці рідини легші води, випливають на її поверхню і продовжують горіти. Тому при горінні таких речовин краще всього накривати їх ковдрою чи цупкою тканиною. Можна також засипати їх піском.

Токсичні продукти горіння

За статистикою найбільше людей при пожежі гине внаслідок отруєння токсичними речовинами, які утворюються від горіння синтетичних речовин, гуми тощо.

Частіше за все під час пожежі люди отримують смертельне отруєння чадним газом (оксидом вуглецю), якого найбільше є в продуктах горіння. Він небезпечний тим, що, потрапляючи у кров, викликає кисневе голодування, у людини порушується координація рухів, вона втрачає здатність розмірковувати, втрачає бажання рятуватись від небезпеки. При великій концентрації цього газу у крові можливе припинення функція дихання — наступає смерть через декілька хвилин від початку отруєння.

Чадний газ при початковому диханні викликає прискорене дихання, серцебиття, що в свою чергу примушує людину швидше вдихати і інші токсичні речовини, які є супутниками чадного газу. Від них у людини з’являється печія у грудях, спазми в горлі. Смерть може наступити від задухи.

Вогонь та променисті потоки

Коли температура у середовищі пожежі більша, ніж 100 градусів, організм людини не витримує. Вона втрачає свідомість і може загинути через декілька хвилин. Вдихання розігрітого повітря спричиняє поразку легенів та опіки шкіри.

Для організму людини вважається небезпечною температура приміщення 55 градусів., від неї в людини вже через 20 секунд з’являються опіки. Якщо температура приміщення 70 градусів, опіки виникають через 1 -2 секунди.

Підвищена температура середовища

Відомо, що в процесі горіння бере участь кисень, і тому інтенсивне горіння речовин створює його недостатність. В атмосфері кількість кисню становить 21%, і зменшення його всього на 3 % здатне викликати погіршення рухливих реакцій, а на 7 % — людина втрачає здатність в орієнтуванні, що перешкоджає рятування потерпілих. Зменшення його концентрації до 10 % спричиняє смерть людини через декілька хвилин.

Вибухова хвиля

При пожежі у будинку від нагрівання може вибухнути газовий балон. Взагалі може статися вибух газу, від якого порушиться і конструкція будівлі. Люди, що знаходились поруч, можуть постраждати від ударної хвилі та відкритого вогню.

Брак кисню, надлишок диму та чадного газу

Перша ознака пожежі — це дим. Колір його буває різним, але він являє собою видимі тверді або рідкі частинки в газах, що утворилися під час горіння.

Дим викликає сльозотечу, сильний кашель, утруднює дихання. При цьому продукти горіння можуть спричинити отруєння організму. Ураження електричним струмом

Сучасні будівлі мають вхідну електричну мережу, яка при пожежі продовжує знаходитися під струмом, і тому цілком можливе при гасінні конструкцій будівлі ураження людини електричним струмом і тому у першу чергу слід відключити електричну мережу.

Паніка

Фізичний і морально-психологічний стан таких людей зазнає суттєвих змін, поведінка повністю може вийти як із під власного, так і стороннього контролю. Втрачаючи здатність об’єктивної оцінки навколишньої ситуації, людина сама несвідомо може нанести шкоду своєму здоров’ю та внести розлад у діях при рятуванні інших потерпілих.

Вихід із зони пожежі

Якщо у приміщенні вже створилася задимленість, то слід пам’ятати, що найбільша кількість (відносна) кисню придатна для дихання знаходиться біля самої підлоги.

Якщо людина самостійно вибирається з осередку пожежі, то вона повинна знати, що краще виходити із зони пожежі нагинаючись або навіть плазуючи обминаючи небезпечні місця.

Слід пам’ятати, що маленькі діти від жаху побаченого горіння дуже часто ховаються у кутках, залазять під ліжко чи у шафу. Рятуючи дітей, потрібно голосно їх кликати, а знайшовши слід взяти на руки, міцно притискаючи до себе, винести із зони горіння.

4. Вимоги пожежної безпеки у побуті та правила поведінки під час пожежі у будинку.

Понад 80% усіх пожеж виникає в житлових будинках, що в значній мірі пояснюється незнанням та невиконанням елементарних правил пожежної безпеки. Сучасні будинки в містах і селищах будуються з урахуванням правил пожежної безпеки. Ці правила закладаються з самого початку у будівельні креслення майбутніх споруд.

Враховуються обов’язково такі вимоги:

• можливості швидкої евакуації людей незалежно від їх віку, стану здоров’я на прилеглу до будівлі територію, де вони будуть у безпеці;
• конструкція будівлі повинна бути складена таким чином, щоб не заважати рятуванню людей та матеріальних цінностей;
• враховується можливість застосування засобів пожежегасіння та доступ до джерел води;
• вільний доступ до стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів первинного пожежегасіння;
• не дозволяється розведення вогнищ, навіть при виконанні з метою виконання будь-яких будівельних робіт ближче ніж за 15 метрів.

Пожежа дуже швидко охоплює багатоповерховий будинок.

У сучасних будинках використовується горючі полімерні синтетичні облицювальні та конструктивні матеріали. Вони застосовуються при виробництві меблів, побутовій техніці, елементах загального дизайну і при загоранні вони мають велику токсичність. Дуже часто, за економічною вигодою, застосовують утеплювальні, легкі металеві конструкції, які у 4-6 разів мають меншу межу вогнестійкості в порівнянні з залізобетонними конструкціями.

Для покриття будівлі, її гідроізоляції застосовують шифер, черепицю, рубероїд тощо. Всередині будинок облицюють керамічною плиткою, різними пластиками, деревостружковими та деревоволокнистими плитами, лінолеумом тощо.

Головним показником параметрів матеріалів, які можуть застосовуватися при будівництві, обладнанні квартир є їх пожежебезпечність.

Дуже часто пожежа може статися вночі, коли більшість людей відпочиває. Якщо ви прокинулися від шуму пожежі і запаху диму:

• не сідайте в ліжку, а скотіться з нього прямо на підлогу;
• якщо на дотик двері не гарячі зробіть спробу залишити приміщення;
• якщо двері гарячі — не відчиняйте їх, дим та полум’я може не дозволяти вам вийти;
• якщо у кімнаті є вода — змочіть нею все приміщення та його предмети — це дозволить вам на деякій час зменшити дію диму та полум’я;
• якщо ви знаходитесь у висотному будинку, не біжіть униз крізь вогнище, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі.

5. Протипожежний захист шкільних приміщень та правила поведінки у навчальних кабінетах.

Однією із систем захисту, спрямованою на забезпечення безпеки навчального закладу під час проведення занять, є своєчасна і швидка евакуація учнів, учителів, винесення з приміщень матеріальних цінностей. З цією метою розробляються інструкції на випадок пожежі та план евакуації.

Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель і приміщень. У першу чергу з приміщень повинні евакуюватися люди, а якщо дозволяє час, виносяться матеріальні цінності.

Евакуація людей з приміщень відбувається за наявністю таких основних факторів:

• температура повітряного середовища сягає 60-70 градусів;
• різко знижується концентрація кисню у приміщенні;
• виникає задимленість приміщення.

У сучасних будівлях, згідно з правилами пожежної безпеки передбачені запасні входи та виходи, коридори, сходи, фойє, проходи тощо. Вони можуть займати значну площу — до 30 % від загальної площі.

Якщо пожежа виникла у навчальному кабінеті, необхідно, у першу чергу, відключити електромережу. Зазвичай, кабінети фізики, інформатики обладнані окремим вимикачем, який розташований у легкодоступному місці (біля дверей), щоб кожний, хто знаходиться в приміщенні мав можливість його відключити.

У разі виникнення пожежі передбачений вимушений рух людей за напрямками, які зазначені в плані евакуації. Проводиться евакуація під керівництвом людей, котрі навчені діям у разі виникнення пожежі. При цьому рух їх здійснюється практично одночасно і має чітку спрямованість — усі прямують до виходів з приміщення. Психологія індивідуальної поведінки людини при рятуванні від пожежі викликана в основному страхом за своє життя..

Прагнення людини якнайшвидше вийти з небезпечної зони зрозуміле — рятування життя. При таких випадках можливе навіювання небезпеки. Воно можливе через перебільшення, небезпеки, сприймання її без відповідного аналізу та схильність до наслідування дій інших. Це може викликати паніку.

Паніка може проявлятися або у вигляді ступору (завмирання, нерухомості, нездатності до дій), або у вигляді фуги (хаотичні кидання, нецілеспрямований біг), прийняття рішень будь-яку ціну врятувати своє життя. Така поведінка може передаватися іншим людям, і тоді виникає загальна паніка.

Усі, хто працює та навчається у навчальному закладі, живе у багатоповерховому сучасному будинку, повинні знати шляхи евакуації та особливості евакуаційних виходів.

Евакуаційними виходами називаються виходи, які безпосередньо ведуть із приміщень через коридор, сходи, сусіднє приміщення. Коридори і сходи — це основні шляхи евакуації.

Основні та запасні виходи з приміщень позначають квадратом зеленого кольору з білою обвідкою за контуром з написом "Вихід". Також може бути символічне зображення людини чорного кольору, що біжить.

План евакуації складається з двох частин: графічної (малюнка) і текстової (пояснення до плану). Якщо будівля багатоповерхова, план евакуації складається для кожного поверху. Приміщення нумеруються і в першу чергу позначаються стрілками шляхи евакуації людей, двері показують відчиненими. Маршрути руху зображають суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, а маршрути до запасних виходів пунктирними зеленого кольору. На евакуаційному плані позначають іісця приладів пожежегасіння. За цим планом проводяться навчання учнів, учителів та всіх працюючих у школі.

6. Гасіння пожежі підручними засобами на початковій стадії загоряння.

До прибуття штатної пожежної команди і, якщо є можливість загасити пожежу своїми силами, використовують наступні пожежні знаряддя:

• пожежні покривала, ящики з піском та діжки з водою;
• ручний немеханізований пожежний інструмент;
• систему, яка приводе у дію пожежний гідрант;
• вогнегасники.

Пожежні покривала, ящики з піском та діжки з водою;

До первинного засобу гасіння належать пожежні покривала. Вони мають розмір не менше 1x1, їх застосовують для гасіння невеликих осередків пожежі класу В (пожежі рідких горючих речовин) та класу А (пожежі твердих горючих речовин). Пожежне покривало складається з двох шарів: базальтової тканини, яка негорюча і брезентової, просоченої речовиною, яка підвищує вогнестійкість.

Ящики з піском є необхідною складовою пожежного інвентарю. Ящики для піску повинні бути ємністю від 0,5 до 3,0 м. куб і укомплектовані совковою лопатою. Діжки з водою встановлюють гам, де відсутній протипожежний водопровід і де зберігаються горючі речовини. їх об’єм повинен бути не менше 200 літрів. Діжки комплектують відром.

Ручний немеханізований пожежний інструмент

Пожежний інструмент є складовою комплекту первинних засобів пожежегасіння. За звичай його розміщують на обладнаних пожежних щитах. До пожежного інструменту входять гаки, лопати, ломи, сокири, багри пожежні. Вони заздалегідь розташовуються (прикріплюються) на визначеному місці.

За допомогою пожежного інвентарю відчиняють двері і вікна у середині будівлі, яка загорілась, ламаються перегородки між кімнатами, прорубуються отвори у тонкостінних перегородках, що горять — розтягуються конструкції будівлі щоб зменшити кількість горючої речовини.

Пожежний гідрант

У сучасних будівлях, школах встановлюють пожежні насоси, які можна безпосередньо включити на поверсі, де виникла пожежа. Для цього біля пожежного крана розміщують пускові кнопки, які находяться у коробці під склом. Пожежний кран на поверсі комплектують пожежним рукавом довжиною 10-20 метрів.

Для приведення у дію пожежного крану відчиняють дверці шафи, з’єднають пожежний рукав з краном, розгортають рукав у напрямку пожежі, відкривають вентиль крана і натискають на кнопки пускового приладу.

Пожежний інвентар фарбують у яскравий червоний або білий кольори, а пожежний інструмент – чорний. На пожежному крані роблять напис ПК.

Основні види вогнегасників

Вогнегасник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску. За масою і конструктивним виконанням він придатний для транспортування і застосування одною людиною. Він є універсальним первинним засобом гасіння пожежі.

Вогнегасники розміщують у легкодоступних та помітних місцях, виключаючи пряме попадання сонячних променів або нагрівання від опалювальних приладів, а також поблизу місць, де найбільш ймовірна поява осередків пожежі. їх навішують на пожежні щити, на вертикальні стіни або ставлять на підставки висотою до 1,5 метра. За допомогою переносного вогнегасника можна повністю ліквідувати осередок пожежі протягом перших 4 хвилин.

7. Перша допомога постраждалим від пожеж

У результаті перебування в задимленому приміщенні може статися отруєння людей продуктами горіння. Вони викликають порушення діяльності серцево-судинної системи та центральної нервової системи. Це виявляється головною біллю, нудотою, блювотою, запамороченням, слабкістю, серцебиттям. Людина втрачає свідомість, може зупинитися дихання. Такі отруєння найчастіше бувають від вдихання чадного газу — оксиду вуглецю (СО). Поступаючи у кров разом із продуктами дихання, він взаємодіє з гемоглобіном у крові. Відбувається погіршення забезпечення організму киснем і розвивається хвороба під назвою киснева недостатність (гіпоксія).

Варто 2-3 рази вдихнути дим від горіння токсичної речовини, і людина може знепритомніти. За концентрацією у повітрі 0,1 % оксиду вуглецю через 1 годину виникає головний біль та запаморочення, шум у вухах, нудота, сонливість, відчуття задухи, втрата свідомості. Ураження чадним газом буває трьох ступенів:

І ступінь — легка. Людина свідомість не втрачає, але у неї може бути запаморочення голови. Вона відчуває шум у вухах, пульсацію венозних судин, головний біль, спрагу, жах.

ІІ ступінь — середня (втрата свідомості). Людина тимчасово втрачає свідомість, але вона може повернутись до неї, коли вона опиняється на свіжому повітрі. При другій ступіні в людини спостерігається психомоторне збудження, неадекватна поведінка, почервоніння обличчя, температура тіла може підвищитися до 38-40 градусів.

ІІІ ступінь — тяжка (тривала непритомність). Крім втрати свідомості, температури, через велику концентрацію чадного газу у крові до 60 — 70% настає кисневе голодування, яке змінює шкіряний покрив людини — він стає блідо-синюшним, дихання стає прискореним і поверхневим. Як наслідок, гоже бути мимовільне випорожнення кишечнику і січовика.

Постраждалих від отруєння чадним газом необхідно перш за все, винести на свіже повітря та звільнити грудну клітину від одягу та виконати наступні дії:

якщо постраждала людина у свідомості, необхідно напоїти її чаєм чи кавою, дати понюхати нашатирний спирт, зігріти одягом чи грілкою. У жодному разі не давати йому заснути;

якщо людина втратила свідомість, але дихання не припинилось, треба розстебнути одяг, побризкати обличчя холодною водою, дати понюхати нашатирного спирту, розтерти і зігріти тіло;

якщо у потерпілого при його рятуванні припинилося дихання, потрібно терміново починати вентиляцію легенів способом «рот до рота» або «рот до носа» і продовжувати це до приїзду швидкої помоги.

Той, хто надає допомогу, щоб не отруїтися, вдих у рот або в ніс потерпілого робить через змочену марлеву серветку або носову хусточку, а при пасивному видиху потерпілого відхиляє свою голову вбік, щоб видихуваний газ не потрапив у легені.

Використана література

Бакуменко Л.Л. «Безпека людини в невиробничій сфері» X.:, «Оригінал», 1999.

Воронцова Т.В. та ін. «Основи безпеки життєдіяльності» — К.:, «Адатон», 2001.

Гостюшин А.В. Энциклопедия экстремальных ситуаций. — М:, Зеркало, 1994.

Рожков А.П. «Пожежна безпека: навчальний посібник» — К.; Пожежінформтехніка, 1999.

Семенець В.Г. Цоков O.K. «Азбука долікарняної допомоги» — П:, АСМІ, 2000.