РОБОТА  З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

            Обдаровані діти — золотий за­пас нації, її інтелектуальна еліта. І формування творчої талановитої особистості є пріоритетним на­прямком роботи творчого вчителя.

У сучасному світі існує соціаль­ний запит на велику кількість об­дарованих людей. А ось проблема виховання обдарованої дитини іс­нує стільки, скільки існує педагогі­ка. Щоб сформувати особистість у загальноосвітньому навчальному закладі, вчитель початкових класів має створити належні педагогічні умови для розкриття індивідуаль­них особливостей кожного учня та задоволення навчальних потреб, використовувати особистісно-орі­єнтований підхід до організації пе­дагогічного процесу задля ефек­тивного навчання, розвитку та ви­ховання кожного учня.

Я залишаюсь прихильником ди­ференціації навчання, і на кожному уроці передбачаю таку організацію роботи, за якої кожен учень мати­ме сприятливі умови для активного розвитку і навчання. Вроджені за­датки дитини можуть бути реалі­зовані лише в активній життєдіяль­ності, сприятливому середовищі, під впливом правильного навчання і виховання.

Для підтвердження думки на­веду фрагмент уроку з української і мови. Дидактична концепція даного уроку — розвивати у кожного учня бажання бути активним учасником процесу набуття знань, знаходити способи самостійно вирішувати навчальні задачі, здобувати певну інформацію і вміти передавати її; формувати лідерські задатки, вчи­ти бути конкурентоспроможним завдяки інтелектуальному багажу; створити сприятливі умови, за яких кожна дитина зможе розкрити свої можливості, свій талант.

Фрагмент уроку української мови (пропедевтичне дослідження знань учнів третього класу з теми «Іменник»).

Тема уроку: Загальне поняття про іменник.

Мета уроку: Спираючись на по­передні знання учнів з теми «Імен­ник», допомогти дітям проаналізу­вати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень; дати учням можливість взяти участь у передачі одержаних знань одно­класникам; створити загальну кар­тину понять і фактів, які необхідно вивчити на уроці.

Структура уроку: Інтерактивні технології колективно-групового навчання варіантів «Дерево рішень» і «Навчаючи — учись».

1. Визначення теми і мети уроку.

Вступне слово вчителя: «У диво-країні Рідної Мови росте десять дерев. Саме стільки є в ній частин мови. Підійдімо до найбільшого і наймогутнішого дерева. Воно має своє ім'я. Дізнатись його ви зможе­те, розгадавши ребус».

(Іменник)

• Чи знайоме воно вам? Що ви знаєте про частину мови — іменник із попередніх років навчання?

(Можливі відповіді учнів: «Так, знайома», «Слова, що позначають назви предметів», «Відповідають на питання «Хто?», «Що?»»).

• Цього року ми ще не вивчали дану тему, тому завданням сьогод­нішнього уроку буде:

а) опираючись на знання, одер­жані раніше, поглибити й розшири­ти деякі галузі знань про іменник як частину мови;

б) визначити серед учнів нашо­го класу групу лідерів, які стануть активними помічниками вчителя під час урочного вивчення програ­мового матеріалу.

2. Поділ учнів на малі творчі групи.

Щоб продовжити роботу, необ­хідно за вибором учнів сформува­ти групи, які будуть досліджувати теми: «Іменники-істоти, іменники-неістоти», «Власні та загальні імен­ники», «Однина і множина іменни­ків», «Рід іменників».

3. Пригадування попередньо вивченого.

— Отже, ви визначили для себе напрямок дослідження. Але почне­мо роботу з пригадування попере­дньо вивченого.

Відкривається віконечко «Це я знаю» (за інтерактивною технологією «Навчаючи — учись»)

Технічне облаштування

Перший варіант — звичайна класна дошка завчасно розподі­ляється на три умовні частини, де чверть робочої поверхні передбачає накопичення навчального матеріалу, що вже попередньо вивчався дітьми (заголовок «Це я знаю» стимулює дитину пригадати і внести відповід­ні записи, нотатки з уже вивченого матеріалу), дві чверті — «Вивчаємо» (для матеріалу, що передбачається програмою для опрацювання теми протягом найближчого часу), і остан­ня чверть поверхні — «Хочу знати», де має розміститись (звичайно, в ці­кавій, а головне — зрозумілій формі) проблемне питання, яке поки що не передбачене програмою, але заці­кавить дитину і, можливо, буде спо­нукати її до пошуків способів дізна­тись чи вивчити матеріал.

Другий варіант — інтерактивна дошка — передбачає таку ж мето­ду, але технічно полегшує та при­швидшує процес накопичення і по­дачі інформації.

На уроці використовуються предметні картинки з розподілом на істоти та неістоти.

4. Завдання для малих твор­чих груп.

Група "Іменники-істоти, іменники-неістоти»:

1) Відгадайте загадки:

Що завжди каже правду?

Хто вранці ходить на чотирьох, вдень — на двох, а ввечері — на трьох?

Що на світі найшвидше?

Хто був першим космонавтом?

2) Які слова в запитаннях були ключовими?

3) Зробіть, будь ласка, висновок:

• Всі іменники, що є назва­ми істот (людей, тварин), відповідають на питання ...
• Всі іменники, що є назва­ми неістот відповідають на питання…

4) Наведіть, будь ласка, приклади.

Група «Власні та загальні іменники»:

1) Пропоную завчити напам'ять:

Ми літеру першу на весь її зріст

Напишемо в назвах річок, сіл і міст,

У назвах морів, океанів і гір,

У кличках тварин різних порід,

Прізвище, ім'я та по-батькові треба всім знати

І з великої літери треба писати!

2) Вилучіть, будь ласка, зі слова ім'я:

Столяр — (Оля, Толя)

Поляна — (Поля, Оля, Яна)

Ромашка — (Рома, Машка)

Пірат — (Іра)

3) Зробіть, будь ласка, висновок.

Група «Однина і множина»:

1) Іменники, що позначають (на­зивають) один предмет, вживають­ся у...

Іменники, що позначають (на­зивають) два і більше предметів, вживаються у...

2)До кожної літери доберіть слово відповідної групи:

О-        М —

Д-        Н-

Н -       О —

И -       Ж —

н —     и —

А—     Н —

А —

Група «Рід іменників»:

1) Іменники бувають чоловічого, жіночого і середнього роду.

Іменники, до яких можна підста­вити слова «мій», «він», належать до ...

Іменники, до яких можна підста­вити слова «моя», «вона», належать до..

Іменники, до яких можна підста­вити слова «моє», «воно», належать до...

2) Встановіть, будь ласка, логіч­ний ланцюжок (див. табл.),

Слова для довідок: ліжко, сонечко, мак, латаття, жук, порося, шафа, фіалка, абрикос, мурашка, яблуко, кіт, коза, диван, слива (пропонуйте, будь ласка, і свої варіанти).

Для поглиблення знань по темі прошу кожну групу одержати за­вдання і додаткову інформацію по обраному напрямку досліджуваної теми. Наприклад:

Число іменника

Категорія числа іменника за­раз нараховує тільки два значення — однину і множину. А колись іс­нувала ще одна форма — так звана двоїна. Так, наприклад, правиль­но було говорити: «дві руці», «дві рибі», «дві голові». У деяких мовах (сербо-лужицька, словенська) двоїна існує і сьогодні. А є мови, у яких існує і форма для позначення трьох предметів — троїна. Це мови наро­дів Австралії, Нової Гвінеї, індіанців Північної Америки.

Вживаються тільки з однині: мо­локо, цукор, сталь, золото, вишняк, мудрість, милосердя, добро, зло, метро, сум, морозиво, читання, ді­твора, масло, олія, сало, борошно, сіль, молодь (і це ще не все).

Вживаються тільки у множині: ворота, сани, штани,дрова, Карпа­ти, Суми, шорти, ножиці, окуляри, граблі, гроші, канікули, харчі, сан­чата (і це ще не все).

Посміхнись:

• Вітю, ти добре вивчив про од­нину і множину?
• Звичайно, так.
• Тоді відповідай: «штани» — однина чи множина?
• Як вгорі, то однина, а знизу — множина.

Рід іменника

Розподіл іменників на чоловічий, жіночий та середній роди вперше впровадили в українську мову лише у XIX столітті. А до цього часу слова могли набувати різного роду. Вважа­лося, якщо слово позначає активний, сильний предмет, воно має бути чо­ловічого роду; до жіночого роду на­лежали іменники менш важливі з точ­ки зору активності, а до середнього відносили всі маловживані слова. А от у англійців чоловічий та жіночий рід мають лише живі істоти, всі інші імен­ники належать до середнього роду.

Посміхнись:

• Степанку, якого роду слово «яйце»?
• Ніякого.
• Чому?
• Бо невідомо, хто з нього ви­лупиться: півень чи курка.

5. Робота у малих групах. Збір інформації, допомога.

Порядок роботи за інтерактив­ного навчання передбачає вільне спілкування між дітьми, між учня­ми та вчителем; за бажанням учня дозволяється диференційована робота з утворюваних групах, але з межах класно-урочного навчан­ня слід дотримуватись зазначених нижче правил.

Під час роботи учні мають право на консультативний час. Консуль­тації можливі на рівні вчитель-учень, учень-учень-консультант, учень-навчальні посібники (за­вчасно підготовлені до відповідної теми).

Час виконання завдання обме­жений. Умовний сигнал для часу спілкування з учителем і одноклас­никами визначає і контролює вчи­тель (можна запросити вихователя групи продовженого дня, старшого учня, батьків на роль «Хранителя часу»). Для унаочнення сигналу зміни завдання групі, а також само­контролю на робочому місці групи можна використати пісочний го­динник (2 хв.). Наприклад, перша група має час для спілкування з учителем, друга — одного з одним, третя працює з літературним мате­ріалом; час спливає — відбуваєть­ся зміна дії для групи.

6. Звіт творчих груп по дослі­дженій темі.

На дошці відкривається віконеч­ко «Вивчили». Після виконання до­слідження малій творчій групі про­понується доповісти перед класом і познайомити всіх з дослідженою темою. Дошка заповнюється відпо­відним звітом групи.

7. Час для додаткових запи­тань.

Цей етап передбачає будь-які питання дітей до групи, яка досліджувала тему. Роль вчителя на даному етапі – Слухач, Консультант, Експерт.

8. Закріплення та уза­гальнення знань.

Закріпити здобуті знання нам допоможе гра.

Гра перша

На картках записані іменники. Учні називають номер картки, вчитель — записане на ній слово. Кожна творча група має визначити й назвати лише ті граматичні категорії, які вона дослі­джувала протягом заняття.

Зразки слів:

• доброта — неістота, відповідає на питання «Що?», загальна назва, вживається в однині, жін. рід;
• Карпати — неістота, відповідає на питання «Що?», власна на­зва, пишеться з великої букви, вживається тільки у множині, рід не визначається;
• серце, Київ, Березняки, учні, ка­лина, Україна, ...

Гра друга

Ведучий гри мовчки проговорює алфавіт. Один із гравців дає коман­ду «Стоп!», і ведучий оголошує ту літеру, на якій він зупинився. Кожна команда записує якомога більше слів за вивченою категорією. Наприклад, літера «К»:

1) істоти: качка, кенгуру, каме­няр, коваль;

неістоти: кукурудза, каша, календар, клен;

2) власні: Київ, Катерина, Кілі­манджаро;

загальні: коридор, кра­ватка, капуста;

3) однина: калина, кенгуру, клас;

множина: ковзани, Карпати, канікули;

4) жін. рід: коза, конвалія, кар­тина;

чол. рід: козак, комар, ком­п'ютер;

сер. рід: курча, козеня тощо.

9. Підведення підсумків. Пропедевтичне спрямування напрямків мовних досліджень учнів.

— Повернімось до «Дерева знань частин мови». Розгляньте, будь ласка, дуже уважно всі гілки (галузі) знань про іменник. Подумки ще раз прослідкуйте, що протя­гом уроку вдалося дослідити, а яка тема залишилась недослідженою.

Після спостереження — ви­сновок: не розкрили тему «Імен­ники змінюються за питаннями». На дошці відкривається віконечко «Хочу знати». Дітям пропонується спостерігати, які питання можуть бути у іменників, що позначають іс­тот («кого?», «кому?», «ким?», «на кому?»), та у іменників, що позна­чають неістот («чого?», «чому?», «чим?», «на чому?»).

Висновки:

Творчість розвивається у творчості.

Невимушеність обстановки, рів­ність усіх учнів, доброзичливе сприйняття одне одного і вчителя формує у дітей впевненість у своїй неповторності, значимості, винят­ковості як особистості. Гра як осно­вний вид діяльності молодшого школяра допомагає визначити лі­дера, при цьому не тільки збуджує бажання знати більше, а й вчить здобувати знання.

Джерело: науково-практичний освітньо-популярний журнал для педагогів, батьків та дітей «Обдарована дитина» № 3/2011